IV Міжнародна вугільна конференція

Україна не перша на континенті, хто проходитиме поетапну відмову від теплової генерації і впроваджуватиме у зв’язку з цим соціальну трансформацію мономіст, залежних від роботи шахт або теплових станцій. Перед державою і суспільством в цілому постає серйозне завдання: як перепрофілювати ці мономіста з урахуванням всіх соціально-економічних та екологічних факторів.

Зараз ми активно обговорюємо з Євросоюзом, Світовим банком та іншими партнерами справедливу трансформацію вугільних регіонів, за прикладом європейської програми Just Transition.

На державному рівні розробляється комплексна політика справедливої трансформації вугільних регіонів. Наше завдання — запровадити необхідні стимули, аби такі регіони стали привабливими місцем для інвестицій. Розробити детальний план створення нових робочих місць та сформувати нові можливості для розвитку малого та середнього бізнесу. Саме тому одним з перших кроків «зеленого переходу» стане визначення напрямків розвитку кожного мономіста чи регіону.

Кабінет Міністрів вже створив Координаційний центр з питань трансформації вугільних регіонів. Розпочав роботу Секретаріат Енергетичного партнерства, триває діалог щодо створення Мультидонорського фонду трансформації вугільних регіонів. Вже цього року ми плануємо розпочати трансформацію вугільних регіонів за підтримки європейських партнерів.

Успішність трансформації вугільних регіонів нашої країни безпосередньо залежить від залученості у спільну мету та небайдужості кожного учасника процесу. Разом ми маємо розробити універсальну модель перепрофілювання та відновлення шахтарських регіонів, яка створить нові можливості для їх жителів та інвесторів.

Я бажаю всім учасникам конференції порозуміння, плідної роботи та ефективних рішень, які допоможуть нашій країні успішно здійснити цей важливий перехід.

Члени асоціації EURACOAL працюють у регуляторному середовищі, яке вкрай критично налаштоване щодо вугілля, попри низку суспільно-економічних благ, які воно пропонує за рахунок забезпечення доступного, дешевого та надійного джерела енергії.

У ЄС висока вартість квот на вуглецеві викиди призвела до істотного подорожчання електроенергії, виробленої на теплових електростанціях, у порівнянні з конкуруючими джерелами енергії, що завдало особливо тяжкого удару по державам-членам Співтовариства, економіки яких залежать від видобутку вугілля. Ці реалії знаходять відображення у динаміці поставок вугілля до ЄС, які скоротилися на 22 % у 2020 році на тлі глобальної пандемії COVID-19 та спричиненої нею економічної кризи.

Керування змінами набуло нових ознак нагальності, причому деякі держави-члени здійснюють планомірне та поступове виведення з експлуатації потужностей теплової генерації — в той час, коли інші просто закривають шахти та теплові електростанції, зовсім не думаючи про заміщення. Універсальним лейтмотивом є зростання залежності від імпорту електроенергії, проте чітке розуміння того, які держави будуть здатні експортувати електроенергію у майбутньому, відсутнє.

Ситуація, що складається всередині ЄС, дає Україні можливість спробувати стати великим експортером електроенергії. У короткостроковій перспективі це можливо зробити за рахунок інтенсивної експлуатації наявних потужностей, які забезпечують низьку вартість генерації, оскільки не підпадають під дію чинних у ЄС квот на вуглецеві викиди. У середньо- та довгостроковій перспективі Україна має величезний потенціал для розвитку відновлюваних джерел енергії та може перетворитися на того самого «бажаного експортера» електроенергії до ЄС, особливо за умови паралельної побудови потужної системи накопичення енергії. У цьому відношенні запуск пілотного проекту з експлуатації системи накопичення енергії потужністю 1 МВт, який був у травні реалізований на підприємстві ДТЕК Запорізька ТЕС, є кроком у вірному напрямку.

Дух співпраці не є чимось незвичним у вуглевидобувній промисловості, проте здібності шахтних інженерів та техніків до приборкання сил природи надають їм унікальної здатності «вигризати» потрібний результат, попри всі несприятливі зовнішні обставини. Сьогодні подібна рішучість набуває реальної цінності у часи змін.

Я з нетерпінням очікую на зустріч з друзями та колегами 13 липня 2021 року у Києві у рамках IV Міжнародної конференції, щоб обговорити перспективи енергетичного сектору, особливо ті можливості, фундамент для яких закладає вуглевидобувна галузь.

Справедливий перехід до низьковуглецевої економіки — це не лише європейська, а й глобальна тенденція, яка пришвидшилася за останні роки. Справедливий перехід вугільних регіонів — один з надважливих процесів, що матиме вплив на майбутнє, яке ми будуємо разом.

Ми, як відповідальний бізнес, стали на шляху масштабної трансформації, умовою якої є врахування інтересів суспільства та громад в регіонах, де присутні наші виробничі потужності. Як відповідальний роботодавець, ми прагнемо допомогти місцевій владі у розробці дорожньої карти справедливого переходу, яка гарантуватиме трансформацію і сталий розвиток вугільних регіонів.

ДТЕК твердо переконаний, що бізнес повинен зіграти свою роль у справедливому переході, і ця роль має бути підтримана державою та міжнародними партнерами. Тому ми щиро вітаємо учасників заходу, схвалюємо активне залучення уряду та міжнародних організацій до діалогу і співпраці. Переконані, що разом нам вдасться спроєктувати майбутнє вугільних регіонів та їх стале економічне зростання в нових умовах.

Проте, включення до процесів кліматичної нейтральності вимагає зваженого підходу, адже мова йде, перш за все, про енергетичну безпеку і врахування особливостей національних інтересів.

Не секрет, що через численні проблеми з фінансуванням програм підтримки вугільної галузі в Україні вже і так закриваються все більше шахт. Причому, без впровадження будь-якої програми для подолання соціальних, економічних і тих таки ж екологічних наслідків.

Наразі, навіть в умовах підготовки до активного впровадження технологій декарбонізації, вітчизняна вугільна галузь ще має досить широке вікно можливостей, зумовлене особливостями становлення і розвитку країни в цілому, її реальними можливостями імплементації в процеси глобалізації.

Крім того, статистичні дані свідчать, що і в геополітичних масштабах ситуація теж неоднорідна. Так, скорочення вугільної генерації в ЄС та Сполучених Штатах не є повноцінною ознакою того, що вугілля здає свої позиції у світовій енергетиці. Попит на нього залишається. Адже для відновлювальних джерел енергії потрібен гарантований резерв потужностей, котрі якраз і забезпечують вугільні електростанції.

Більше того, технології заміщення коксівного вугілля у металургії знаходяться на стартовій стадії, і видобуток коксівного вугілля зараз відповідає сучасному рівню розвитку промисловості.

Отже, закономірні і невідворотні процеси декарбонізації потребують, перш за все, зваженого підходу на засадах поступової, справедливої і максимально безстресової трансформації вугільних регіонів з метою подолання соціальних, економічних і екологічних наслідків.

Бажаю всім учасникам конференції наснаги і результативних дискусій, які стануть міцним підґрунтям подальших позитивних перетворень і здобутків.

Водночас тенденції розвитку світової економіки та захисту довкілля вимагають від усіх нас вирішення складних питань реструктуризації вугільної галузі, трансформації цілих вуглевидобувних регіонів та шахтарських міст.

Протягом багатьох років науковці Національної академії наук України спільно з колегами із закладів вищої освіти та підприємствами вугільної промисловості розв’язували безліч задач, пов’язаних із безпекою праці, зменшенням собівартості видобутку та покращенням переробки вугілля завдяки застосуванню нових технічних рішень, винайшли та успішно впровадили технології з вилучення, використання та утилізації шахтного метану, застосування анкерного кріплення, та інших питань.

Певен, що співпраця Національної академії наук України з підприємствами вугільної промисловості й надалі сприятиме зміцненню науково-технічного і виробничого потенціалу України.

Бажаю всім вам плідної роботи, доброго здоров’я, наполегливості у досягненні мети, творчого натхнення і успіхів.