14 червня в усьому світі відзначають День донора крові. Проте, для працівників ДТЕК Енерго цей день не є чимось особливим, адже донорство крові вже тривалий час є для них доброю традицією та внеском кожного у збереження життів.
З початку повномасштабного вторгнення донорами крові для ЗСУ та постраждалих від війни стали вже майже 1,3 тисяч працівників генеруючих, вугледобувних та машинобудівних підприємств ДТЕК Енерго.
Переважна більшість працівників відвідували станції переливання крові вже багаторазово. Неподалік зони бойових дій знаходяться дев’ять підприємств ДТЕК Енерго, тому працівники компанії добре розуміють цінність донорської крові для українських захисників, дітей, постраждалих від війни та усіх, хто цього потребує.
Так, Євген, машиніст-обхідник однієї з теплоелектростанцій ДТЕК, здавав кров вже більше 80 разів. Він пригадує, що вперше поїхав це робити за компанію із знайомим.
«З того часу регулярно, щонайменше чотири рази на рік, здаю кров. В 2017 році я отримав звання «Почесного донора України». За цей час мені найбільше запам’ятався один випадок. Жінка з сусіднього міста потрапила в автомобільну аварію й терміново потребувала переливання крові. Я не вагаючись відгукнувся на прохання. А ввечері мені подзвонили з лікарні й повідомили, що кров, яку я здавав в той день вранці, допомогла врятувати життя. Ці відчуття неймовірні! Тому, як тільки я відновлююсь після здачі крові, то одразу ж знову збираюсь в пункт переливання», - каже Євген.
Інший працівник компанії - Владислав, гірничий майстер однієї із шахт ДТЕК Енерго, за останні десять років зробив 31 «донацію». Кожна з них - по 450 мл, а це вже понад 14 літрів крові на потреби українців.
«Мені приємно допомагати людям, коли маю гарне здоров’я і можливість. Знаю, що моя кров рятує комусь життя, тож здаватиму її, допоки дозволятиме здоров’я. За ці роки я зрозумів, що багато крові не буває, і чим більше людей стануть донорами - тим краще. А зараз, в умовах війни, потреби в цьому, на жаль, величезні. Тож наближати Перемогу можемо, здаючи кров для фронту. Мені сподобався меседж «Твоя кров може воювати!», тому не жалітиму її задля наших захисників, аби скоріше закінчилася війна. До цієї благородної справи - донорства - вже приєдналася і моя дружина. А мені це, мабуть, передалося на генному рівні, бо мій дід був Почесним донором, тож тепер до цього прагну і я», - поділився своїми думками Владислав.