«Вишиванка — це жива пам’ять нашого народу, втілена в художньому оздобленні одягу. Це гарно, стильно та неординарно. Сьогодні на ДТЕК Придніпровській ТЕС ми провели етночаювання у вишиванках, а ще — невеличкий майстер-клас із плетіння вінків із природних матеріалів. Шануємо народні традиції, зберігаємо їх і дотримуємося!», — розповіла керівник департаменту з керування персоналом ДТЕК Придніпровської ТЕС Ірина Литвинова.
До святкування Дня вишиванки приєдналися десятки робітників Придніпровської ТЕС. Хтось просто прийшов на роботу в стилі «етно», хтось поділився з колегами секретами народної творчості, а саме — рукоділля.
«Я захоплююся хендмейдом, народним — зокрема. Сьогодні разом із колегами на честь Дня вишиванки сплели вінок. Це гарний символ України й українок», — поділилася фахівець департаменту з керування персоналом ДТЕК Придніпровської ТЕС Олена Бугрименко.
Історія вишиванки втрачається в століттях. Упродовж століть наш народ створював різні техніки художнього вишивання одягу та зашифровував у них ті чи інші послання поколінням. Для кожного регіону України характерні свої орнамент і колірна гама, яка превалює на полотні.
У південних областях України техніка вишивання дуже схожа на вишивку центральних регіонів, але з додаванням своєрідних багатоколірних візерунків, оформлених хрестиком або напівхрестиком. У південних областях до червоного, синього або чорного також додається жовтий. У східній частині України — на Дніпропетровщині, Харківщині, Запоріжчині та Донеччині — вишивали щільними різнокольоровими нитками з використанням декількох технік. Візерунки могли бути як рослинними, так і геометричними. Для вишивок північної частини України характерний червоний колір. А в центрі України у візерунку вишивки крім червоного є також синій або чорний.
Вишиванка — генетичний код нашого народу, його душа та пам’ять, втілена в матерії. А крім того — це просто красиво.