Василь Снігур, директор ДТЕК ШУ Першотравенське:
«Я вважаю, що такі екскурсії — не просто розважальний захід. Коли члени сім’ї шахтаря знають не з чуток, яку складну роботу він виконує, ставлення до нього стає більш уважним та поважним. А знаючи про небезпечні умови праці, перед зміною дружина й діти обов’язково нагадають чоловіку та батьку, щоб він був обережним і беріг себе».
Перед екскурсією учасниці пройшли вступний інструктаж, ознайомилися зі схемою вентиляції шахти, навчилися користуватися саморятівником. У шахті чоловіки особисто познайомили своїх дружин із технологією підготування вибоїв і видобування вугілля, показали, як працює обладнання, відповіли на всі питання, які цікавили їхніх дружин. Після чого більшість дружин признались, що реальність у шахті відрізняється від їхніх попередніх уявлень про роботу своїх чоловіків.
Лілія Юрченко:
«Я звикла бачити вже готове вугілля, яким ми опалюємо дім. Але я й уявити не могла, як багато в шахті «порожньої» породи, через яку наші чоловіки пробираються до вугілля. А ще я в шахті зрозуміла, що тут кожна людина на своєму місці та загальний результат залежить від злагодженої роботи. Тепер я ще більше цінуватиму свого чоловіка та піклуватимуся про нього».
Тетяна Завгородня:
«Я працюю в дитячому садку. Ми розповідаємо дітям, що вони живуть у шахтарському місті, яке існує завдяки шахтам. Ми організовуємо для дітей зустрічі з їхніми татами-шахтарями, але тепер я зможу й сама розповісти про шахту, яка вона всередині. І так — професія шахтаря дуже складна й небезпечна, потребує серйозної підготовки, уваги та відповідальності».
Ольга Зоріна:
«Мене вразили масштаби! Це просто колосальний обсяг робіт, який наші чоловіки тут роблять для того, щоби все працювало надійно. У шахті так багато різної техніки, апаратури, кабелів, — і на всьому цьому потрібно розумітися, всім цим потрібно вміти керувати! Я обов’язково розповім нашим з Олегом дітям, яка складна робота у їхнього тата. Тепер ми намагатимемося давати йому можливість більше відпочивати».